"Глобальний саміт миру, перше і найголовніше, – він не принесе миру. Це зрозуміло, бо резолюціями та самітами війну не можна зупинити, тим паче війну геноцидальну. Але Україна показує добру волю, готовність до діалогу і, найголовніше, – що наша формула миру не має нічого зайвого, крім того, що є в статуті ООН, заключному акті ОБСЄ, інших міжнародних угодах, конвенціях, стороною яких є і Російська Федерація, і Китай, і всі ті інші, які не захотіли бути присутніми на Саміті. Тому нам головне показувати, що є фактично безальтернативність української формули.

Росія, що б вона не придумала, а буквально днями Путін виступав: було багато маячні, але він знов таки згадав Стамбульські домовленості. Що таке Стамбульські домовленості – це є порушенням міжнародного права, оскільки Україна має відмовитися від частини своїх територій, які визнані всім світом, крім п’яти друзів Путіна, і далі йти на поступки, які фактично ведуть до демонтажу української держави. Вписати це в Міжнародне право абсолютно неможливо. Тому російської формули миру в принципі бути не може, бо вона є агресором, вона порушила все, що завгодно. І немає фактично інших формул миру”.

Чого чекати Україні від Глобального саміту миру?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Олександром Харою, дипломатом, експертом Центру оборонних стратегій. Розмова про Глобальний саміт миру, який відбудеться вже 15 червня, українську формулу миру, про роль Китаю та Туреччини в цьому процесі, про перспективи вступу до НАТО, ефективність безпекових угод для України, озброєння та формування подальших стратегій для України

"Війна – це ж завжди дві команди, дві армії. Жодного проблиску в тому, що росіяни якось планують демобілізувати досвідчених військових, які на фронті вже два роки, немає. Росіяни будуть тримати їх, поки вони живі, паралельно насичуючи підрозділи новими контрактниками, можливо, когось зі строковиків вони переводять на контракт, і закидають їх в середовище, де є люди, яким можна передати досвід. Так, в них абсолютна байдужість до людського життя, але ми розуміємо, що з того боку воює також досвідчена, потужна, добре озброєна і дуже багата армія. Тому ми не можемо не відстежувати, що робить ворог й не можемо не розуміти, що не можна орієнтуватися тільки на себе і свої бажання".

Чи покращить ситуацію з мобілізацією встановлення термінів демобілізації та якої політики щодо цього питання дотримується Росія?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Максимом Колесниковим, ветераном ЗСУ, який пройшов 11 місяців російського полону, а нині працює директором з маркетингу в Укрпошті. Розмова про мобілізацію та демобілізацію, досвід перебування та повернення з полону, про реабілітацію військових, а також про зміни які необхідно впровадити.

"Що стосується протестів і кількості людей, яку ми бачимо, мушу сказати, що це безпрецедентний випадок для Грузії. Близько 300 000 людей вийшли на вулиці – це вперше в історії. Ми ніколи не бачили в Грузії такої кількості людей, готових відкрито сказати "ні" Росії, і йдеться саме про це. Річ у тім, що проблема не лише в російському законодавстві, і ми всі розуміємо, що це лише компонент великої стратегії, ширшої картини, яку ми спостерігаємо, особливо після 2012 року.

Я думаю, що ми повинні розглядати ці конкретні події в загальній картині, і так званий російський закон про іноземних агентів є одним з аспектів більшої проблеми, з якою Грузія стикається історично від моменту здобуття незалежності. На ментальному рівні для нас це означає, що ми боролися з нашим північним сусідом протягом багатьох поколінь, тому це не є чимось новим для всіх нас.

Ми точно знаємо, з ким ми боремося. Тому я думаю, що серед громадян є усвідомлення того, що Грузія перебуває у свого роду екзистенційній кризі. Однак, я переконаний, що державна пропаганда все ще працює дуже добре, і на цьому фронті потрібно багато чого зробити, щоб протистояти тим наративам, які надходять з державних пропагандистських каналів”, – говорить герой нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".

Якими є настрої всередині активної частини громадян Грузії та в якому становищі наразі перебуває влада країни?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Гіві Чануквадзе, експертом з міжнародного розвитку, доцентом Державного університету Іллі в Тбілісі. Розмова про останні події в Грузії, високу громадянську активність, ставлення грузинів до росіян, маніпуляції на темі війни з Росією, вплив Грузинської православної церкви та можливі сценарії розвитку подій у Грузії.

“In terms of the protests and the amount of people that we see, I should say that for Georgia to have around 300,000 people coming out in the streets – it's unprecedented. We've never seen in Georgia these amounts of people being ready to openly say no to Russia and this is about that. The idea is that it's not only about Russian law and we all understand that this is just a component of a bigger strategy of a larger picture that we've been seeing especially after 2012.

I think we should see these particular developments in the big picture. The Russian law, so-called law about foreign agents – it's one aspect of a bigger problem that Georgia has been facing historically and since its independence. We know that, we've been fighting our northern neighbour for generations so this is nothing new for any of us.

We know exactly with whom we are fighting. The realisation that Georgia is in its existential phase is clear. However, the government propaganda is still working very well and many things should be done on that front in order to counter those narratives that are coming from government propaganda channels” – says the guest of the new episode of the “(un)Safe Country” podcast.

What is the attitude of the active part of Georgian citizens and what is the current situation of the country's authorities?

In the new episode of the (Un)Safe Country podcast, its permanent host Alina Frolova talks to Givi Chanukvadze, an international development expert and associate professor at Ilia State University in Tbilisi. The conversation covers the latest developments in Georgia, high civic activity, Georgian attitudes towards Russians, manipulations on the topic of the war with Russia, the influence of the Georgian Orthodox Church, and possible scenarios for the future of Georgia.

"Ми бачимо і розуміємо, що Міжнародне гуманітарне право повинно змінюватись, і пропаганда, в тому числі, повинна стояти наряду з іншими воєнними злочинами і злочинами проти людяності. Тому що ми самі є свідками того, який вплив російська пропаганда має як на своє населення, яке з чистою совістю йде воювати в Україну, так і на частину українського населення, яке до цього часу є навідниками ракетних ударів, які підтримують ідеї "руского міра", московської церкви тощо. Ми бачимо, що вплив їхній тотальний, російській федерації в плані пропаганди рівних у світі немає".

Чи можуть підпасти російські пропагандисти під звинувачення за заклики до геноциду та наскільки перспективними є такі справи?

В новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Ігорем Поночовним, керівником прокуратури автономної республіки Крим та міста Севастополя. Розмова про злочини росіян у Криму, діяльність прокуратури АР Крим та міста Севастополя, вироки у кримських справах, співпрацю з МКС, ситуацію з залученням Інтерполу, про Римський статут та міфи, що його супроводжують, а також про підготовку прокуратури до повернення на півострів.

«Я не думаю, що країни НАТО хочуть, щоб їх вважали стороною конфлікту. І я не певен, що це може бути корисним. Важливо, щоб вони створювали умови для того, щоб Україна була успішною, і надавали необхідну підтримку. Це процес, який займає багато часу. Зі своєї точки зору, я бачу прогрес в цій сфері, але станом на зараз Україна перебуває в критичній ситуації, яка потребує додаткової підтримки. І знову ж таки, процес прийняття рішень не встигає за тим, що потрібно для підтримки успішної української кампанії».

Чи готовий Альянс змінити сприйняття непричетності до конфлікту, зважаючи, зокрема, на те, що націлені на Україну російські ракети входять в повітряний простір НАТО?

В новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його ведуча Аліна Фролова говорить з Деннісом Гілленспорре, доцентом кафедри політики та стратегії безпеки Шведського університету оборони, генерал-лейтенантом у відставці, який був командувачем силами Багатопрофільної комплексної стабілізаційної місії ООН в Малі (2018-2021 рр.). Розмова про перспективи перемоги України над ворогом, про озброєння і тактику війни, про США та Швецію, про НАТО, Чорноморський регіон, а також про перспективи розміщення іноземних військ в Україні.

"I don't think NATO countries want to be seen as a part of the conflict. And that's not helpful either. The important part is for them to be committed to setting conditions for Ukraine to be successful and provide the support needed. This is a process that takes a lot of time. From where I stand, I see also in this area of progress, but, I mean Ukraine is in an urgent situation now for additional support. Again, the process of decision-making is not keeping up with what is needed in support of a successful Ukrainian campaign".

Is the Alliance ready to change its perception of non-involvement in the conflict, considering that Russian missiles targeting Ukraine are periodically entering NATO airspace?

In the new episode of the podcast "(un)Safe Country", its host Alina Frolova talks to Lieutenant General (ret.) Dr Dennis Gyllensporre, Associate Professor in Security Policy and Strategy at the Swedish Defence University, Force Commander of the UN Multidimensional Integrated Stabilisation Mission in Mali (MINUSMA) from 2018 to 2021. The conversation is about the prospects of Ukraine's victory, weapons and tactics of war, the United States and Sweden, NATO and its role in the Black Sea region, and the prospects for the deployment of foreign troops in Ukraine.

"The declaration of the alliance states was if ever Russia is pushing into one NATO member country, NATO will react. But if they are voluntarily pushing and we know that Russia is always dancing on the red lines. And it's a very dangerous game for everybody. I think that we had to keep in memory that each time Russia tests the limits, they did it with Georgia, they did it with Crimea, they did it in the Donbas war, using proxies and sock puppets, openly starting an invasion in Ukraine. And each time for the case that I mentioned, like Georgia, like Crimea, they observed the reaction of the Western countries. After this observation, they re-evaluate the capacity of reaction, what are the red lines and what are not. They replenish and they push a little more. And each time it is what they are doing. And this is why we are to be very careful. And this is why it has been said that Russia is a threat to the global security and that Western countries had to admit it and to keep that in mind".

What level of threat from the Russian Federation must be reached for NATO countries to start responding militarily?

In the new episode of the (un)Safe Country podcast, its permanent host Alina Frolova talks to Christine Dugoin-Clément, geopolitical analyst, and associate researcher specialising in strategies of influence, cyber and AI. The conversation is about the difference between the war waged by Russia against Ukraine and the wars that took place before, the way of thinking in this war, the influence operations by Russia, France's position and attitudes towards the war in Ukraine, what needs to be done to improve the policy of defending democracy and what other countries can do to defend democracy in the cognitive plane.