“Якби Росія не була ядерною державою і все-таки зважилася на повномасштабне вторгнення в Україну, я думаю, відповідь західних партнерів була б інакшою. Імовірно, що ми, навіть побачили б ввід військ. Принаймні отримали б відповідь на українське прохання закрити небо, а на початку війни було таке прохання до західних партнерів і вони відмовилися це зробити. Тому що тут справді спрацьовує певний чинник стримування. Західні партнери й сили досить свідомо не хотіли увійти у пряму безпосередньо сутичку, навіть конвенційну з іншою ядерною державою, з Російською Федерацією, великою мірою, тому що вони боялися ескалації до ядерного рівня”.

Як використання ядерної риторики Росією позначилося на позиції Заходу щодо війни в Україні та в питанні ядерного стримування?

В новому епізоді подкасту (не)Безпечна країна його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Мар'яною Буджерин, дослідницею ядерної політики Гарвардського університету. Розмова про ймовірні сценарії застосування Росією ядерної зброї, про можливу реакцію Заходу на ядерний шантаж з боку Кремля, про те, чи були виконані умови Будапештського меморандуму та яке значення сьогодні має Доктрина ядерного стримування, про спроможність України створити власну ядерну зброю та про те, чи має держава достатньо носіїв такої зброї для ефективного стримування.

“Жодна армія світу і жоден військовий не хоче їхати в наступ на електросамокаті”, – іронізує головний редактор Defense Express Олег Катков.

Росія витрачає шалені ресурси, але не здатна забезпечити навіть поточні військові потреби. Попри це, просування є – повільне, криваве й неефективне. Росіяни розмінюють свою живу силу та ресурси на нашу територію, вважаючи такий обмін вигідним для себе.

Експерт наголошує, що технічна деградація російського війська – очевидна: “На електросамокатах можна захопити значно менше, ніж на БМП. На віслюках можна перевезти значно менше боєприпасів, ніж на вантажівці. І те, що відбувається в Росії, – це деградація”.

Катков порівнює темпи та масштаб наступу 2022 року з тим, що відбувається зараз: “Можна згадати, що зробила у 2022 році російська армія, яка наступала бронетанковими колонами, і який обʼєм території був захоплений ними. І який обʼєм території захоплюється ними, коли вони наступають так, як роблять це зараз. Різниця колосальна”.

Коли нарощення спроможностей в Україні та деградація російського ОПК будуть трансформовані в перевагу на полі бою?

В новому епізоді подкасту “(не)Безпечна країна” його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Олегом Катковим, головним редактором Defense Express. Розмова про те, якими на сьогодні є спроможності українського ОПК та яким шляхом у цьому питанні варто рухатися Україні, чи чекати прориву щодо виробництва балістичних ракет, чим може Росія виготовляти надсучасне, модернізоване озброєння, яке б вплинуло на ситуацію на полі бою та чи дійсно США має вирішальний вплив на обороноздатність України та Європи.

"Точка сили, коли можуть бути перемовини і припинення вогню – це кінець першої половини 2026 року. Якщо наше виснаження, це мобілізаційний ресурс, послаблення підтримки західних партнерів, то для Москви слабке місце – це економіка. Ми бачимо, що в них дійсно йде гальмування цивільної економіки", – на цьому наголошує гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна" Дмитро Корнієнко.

За словами аналітика власна економіка створює все більший тиск на РФ: ціни на російську нафту, критичне зменшення валютного виторгу, а також факт того, що вже вичерпано на дві третини Фонд національного добробуту, а дефіцит бюджету країни-агресора на кінець року може сягнути 3-5 трильйонів рублів.

"Якщо ця тенденція зберігається, то на кінець року в них буде дефіцит бюджету в районі 3-5 трильйонів рублів. Тобто це не покриється Фондом національного добробуту Росії. Вони будуть вимушені шукати альтернативні джерела доходів – інфляція, друк. А тут вже починаються проблеми з мотивацією – якщо збільшується інфляція, людина йде воювати за два мільйони рублів, але ці два мільйони рублів мають знижений еквівалент купівельної спроможності на 10%, 20% і так далі. Тому Москва зараз підходить до своєї точки економічного виснаження.

Але також і ми підходимо до певної точки виснаження нашого суспільства. І тут вже починається гра на виснаження, як то кажуть, чиє виснаження буде в результаті сильнішим та швидшим".

Через скільки часу економічне виснаження Росії зможе стати достатньо вагомим аргументом, щоб примусити країну-агресора до реальних перемовин?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Дмитром Корнієнком, засновником аналітичної спільноти Resurgam. Розмова про те чи здатна Україна впоратися без підтримки США у технічному, фінансовому та військовому вимірах, якою є політична динаміка у США та чого очікувати до кінця року, з якими внутрішніми та зовнішніми викликами зіштовхується Європа та чи здатна вона забезпечити власну безпеку та необхідну підтримку Україні, які політичні загрози наразі постають перед Україною і як можна мінімізувати ці ризики, а також коли, на тлі власного виснаження, Росія може бути вимушена до переговорів і припинення вогню?

"Для росіян вкрай бажано отримати у будь-який спосіб, на будь-яких умовах перемирʼя, припинення вогню чи щось подібне, адже проблеми з комплектуванням та забезпеченням російського угрупування збільшуються", – зазначає гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".

Ще одним маркером виснаження є проблеми з постачанням Росією зброї до третіх країн: "Це можна прослідкувати по зриву виконання російських збройних контрактів. Наприклад, збройні сили Індії мали отримати ракетні комплекси С-400, при чому кількість мала бути значною. Але поставку відклали на два роки, немає з чого збирати, не вистачає самим. Є певні обмеження на експорт в Іран, котрий готовий так само закупляти російські зенітно-ракетні системи, особливо після того, як Ізраїль завдав повітряного удару, в район Тегерану і лишив Іран без систем повітряної оборони. Про це з високих московських трибун не буде говорити ніхто. Але робити ставку винятково на перевагу в живій силі дуже помилково".

Чи здатна Росія здійснити масштабні операції, які могли б позначитися на позиціях України та переговорному процесі? І чи втримає країна-агресорка бойову здатність своїх збройних сил, враховуючи постійні проблеми з комплектуванням, забезпеченням та технічними ресурсами?

В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Віктором Кевлюком, полковником запасу, експертом Центру оборонних стратегій. Розмова про поточну динаміку на фронті, наростаючий дефіцит техніки в РФ, про плани противника на фронті та можливості їх реалізації, про технічні спроможності України здійснювати оборону та роль матеріальної допомоги з боку США та іноземних партнерів, про покращення ефективності дій ЗСУ в обороні та операції на території Росії, а також про те, чи варто очікувати чергове загострення на фронті цього літа.

"Ми є свідками руйнування безпекової архітектури, яка створювалася за декілька десятків років, починаючи після Другої світової війни. Тобто президент Америки робить це фактично на наших очах, Адміністрація президента, не він особисто. Дуже складно передбачити, куди цей процес далі піде. Тому що глибинні причини, які спонукають їх це робити, до кінця ще не визначені. Ми не розуміємо, до якого краю вони підійдуть, до якого ступеня руйнації цієї архітектури.

Але руйнація відбувається абсолютно свідомо. Вони вважають, що поточна архітектура безпеки не потрібна, а потрібна якась інша. Це не помилка, а свідомі кроки, фактично нова державна політика, і ця політика говорить, що те, як існувала безпека в західному світі, як вона будувалася до цього, зараз вже так будуватися не буде. Вони, звичайно не називають це руйнацією, вони називають це змінами, розвитком. Але того, що було раніше, вже немає".

Чи може Україна та Західний світ надалі розраховувати на США та чи готова адмінстрація Трампа захищати інтереси України в перемовинах з Росією?

В новому епізоді подкасту “(не)Безпечна країна” його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Андрієм Загороднюком, міністром оборони України (2019-2020), головою правління Центру оборонних стратегій. Мова йде про позицію адміністрації Трампа щодо України, про намагання США вибудувати конструктивні відносини з Росією, про майбутню безпекову архітектуру та можливу модель, яка б працювала на стримування, зокрема рф, про дієвість концепції ядерного стримування та перспективу появи низки нових ядерних держав, а також про можливе перемирʼя та шляхи його досягнення і про те, які варіанти іноземної військової присутності на території України можуть бути реалізовані вже найближчим часом.

“Найгірший сценарій 2024 року не справдилися: фронт не обвалився, росіяни не змогли досягти значного прориву на жодній ділянці, їм не вдалося захопити жодного з найбільш значущих міст. Деякі їхні наступальні операції, як-от наступ на Харків, явно провалилися. Ми досі не знаємо, як завершиться зима, особливо що стосується ударів по критичній інфраструктурі України, адже холодна пора ще триває. Але поки що сценарій не є найгіршим, якщо оцінювати масштаби пошкоджень енергетичної системи України, завданих Росією. З іншого боку, я вважаю, що загалом рік пішов у неправильному напрямку. Чесно кажучи, з осені 2023 року війна розвивається за негативним сценарієм. Найоптимістичніші прогнози також не справдилися”, – зазначив гість нового епізоду подкасту (не)Безпечна країна.

“Минулого року Україна стримала Росію, обмеживши її лише незначними територіальними здобутками. Український наступ у Курській області був тактично успішним, хоча його потенційні оперативні та стратегічні вигоди ще не були повною мірою реалізовані.

Але зараз, у 2025 році, Україна перебуває у дуже складному становищі. Є очевидні структурні проблеми, пов’язані з мобілізацією, керуванням військовими ресурсами, рішеннями щодо управління військами, ухваленими минулого року,— і вони могли б бути значно кращими. Якщо ж говорити про загальну ситуацію з фінансуванням та перспективи стабільної підтримки Заходу, то майбутнє України цього року виглядає непевним”.

Які сценарії розвитку подій в Україні можливі у 2025 році та що здійснилось із минулорічних прогнозів?

В новому епізоді подкасту (не)Безпечна країна його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Майклом Кофманом, військовим аналітиком, старшим науковим співробітником Фонду Карнегі за міжнародний мир. Розмова про поточну ситуацію в Україні та стан війська противника, про можливі перемовини, позицію Росії та гарантії безпеки для України, про економічну ситуацію в РФ та її вплив на припинення війни, а також про можливі сценарії розвитку подій у 2025 році.

“The worst-case scenarios for 2024 didn't take place, the front didn't collapse. There wasn't a major Russian breakthrough anywhere along the front line. The Russian military wasn't able to take any of the most significant cities. Some of the Russian offensive like the Kharkiv offensive, failed visibly. We still don't know how the winter will turn out. And looking at Ukrainian critical infrastructure because there's still quite a bit of winter to go. But so far, it's also not been the worst-case scenario when we look at the damage Russia inflicted on Ukraine's power generation capacity.

On the other hand, I do think that the year very much went in the wrong direction. And I think the war's been on a negative trajectory since about the fall of 2023, to be honest with you. I think the best-case scenarios didn't take place either,” said the guest of the new episode of the (Un)Safe Country podcast.

“Ukraine was able to hold Russia to incremental gains last year. Ukraine had a tactically successful offensive in Kursk, although I think the potential operational gains, or even perhaps more strategic benefits of that offensive, had not been realized. And we can circle back to that topic if you like.

But I think we're entering 2025 with Ukraine in a very difficult position. There are some very glaring structural issues in terms of Ukraine's manpower, mobilization, and force management decisions that were made last year, that could have been a lot better. And if we look at the overall funding situation and prospects for sustained Western support, Ukraine certainly faces an uncertain future this year.”

What scenarios might unfold in Ukraine in 2025, and which of last year's forecasts have come true?

In the new episode of (un)Safe Country podcast, its permanent host Alina Frolova speaks with a military analyst Michael Kofman, senior fellow at the Russia and Eurasia Program of the Carnegie Endowment for International Peace. The conversation covers the current situation in Ukraine and the state of the Russian military, potential negotiations, Moskov’s position and security guarantees for Ukraine, the economic situation in Russia and its impact on ending the war, as well as possible scenarios for 2025.

"Russians greeted Trump's victory with great enthusiasm. They think that because there are people around Trump who are naive about Russia's threat to the United States, Trump will be willing to impose a peace that enables Putin to take political control of Ukraine. And so he's testing that hypothesis right now by showing no compromise. I think that the Trump team made a mistake when they criticised Biden's decision to allow Ukraine to use American weapons on Russian territory. That convinces Putin that he's right about Trump being willing to give up Ukraine. The Trump team also made a mistake when they criticised Ukraine for taking out the lieutenant general responsible for use of chemical weapons, not only in Ukraine, but in Syria. But then the Trump team also did something, I'd say, somewhat positive when they criticised Moscow's Christmas bombing of Ukraine, although they phrased it in a way that could have been stronger," said the guest of the new episode of the "(un)Safe Country" podcast.

"So, the Russians are looking at these signs and drawing, unfortunately, positive conclusions for them. And those conclusions are also not very good for Trump because Trump does not want to impose a peace which allows Putin to take over. That would demonstrate that Trump is weak and has been taken advantage of by Putin. For those reasons, I say, is Trump's desire to have a real achievement that demonstrates strength. The Russians will ultimately have to compromise. But they haven't realised that yet."

What are the elements of Trump's proposed potential agreement for Ukraine and Russia, and what leverage can the US president-elect use with both sides?

In the new episode of the "(un)Safe Country" podcast, its permanent host, Alina Frolova, talks to Ambassador John Herbst, Director of the Atlantic Council's Eurasia Centre and former US Ambassador to Ukraine. The conversation is about Trump's position on ending the war in Ukraine and what could be a beneficial deal with Russia for him, about the critical mistakes of the Biden administration and Trump's ability to correct them, about the role of the US in the international arena shortly, about possible US attention to China, about how strong and important the European voice will be for Trump and which European leaders he might hear, as well as about possible scenarios for 2025, including for Ukraine.